Оборонні видатки: криза (не) публічності

У світлі: 1) нового Закону про національну безпеку; 2) перспективи отримання ПДЧ у НАТО у 2024 році та 3) виконання імплементаційних положень Угоди про Асоціацію з ЄС - увесь вельми консервативний сектор безпеки і оборони зіштовхнеться зі стресовим явищем на ім’я публічність.

Передовсім мова йде про публічність витрат коштів платників податків, яким є бюджет Міністерства оборони.

Вимога прозорого оборонного бюджету означає прозорість витрат на здійснення оборонних закупівель. Або, щоб відрізнити їх від тих закупівель матеріально-технічних засобів, які вже здійснюються публічно, мова буде іти про закупівлі товарів, робіт і послуг військового призначення та подвійного використання (озброєння та військова техніка).

Криза полягатиме у тому, що публічність - це ніяк не візитівка оборонних та безпекових відомств. Історичний спадок є антитезою західних принципів якісного урядування у цій сфері. Ми чуємо: «Обґрунтуйте розсекречення!» замість «Обґрунтуйте засекречення!».

При цьому ключ до вирішення проблеми у законодавчому полі лежить на плечах Служби безпеки України. Адже жоден експерт з державної таємниці, який визначає ступінь таємності інформації («Особливої важливості», «Цілком таємно» чи «Таємно»), не ризикне розсекречувати інформацію про закупівлі ОВТ. Бо загрожуватиме багато років ув’язнення. 

Наразі ми маємо закон про «Державну таємницю», написаний у 1994 році. Скільки б там не було оновлень та «патчів», за духом там досі «союз нерушимый», а не Україна, яка рухається в НАТО та/або ЄС. 

Положення закону виписані таким чином, що дозволяють одним махом засекретити все, що стосується діяльності ЗС України. Навіть ті закупівлі речового майна, продовольства чи пального, які здійснюються зараз публічно, можуть трактуватися як таємні з точки зору цього документу

За цим законом неможливо нормально розмежувати інформацію, яка справді має бути захищена, від інформації, яка не потребує утаємничення навіть «за сукупністю даних», як полюбляють казати про підстави грифу таємності. 

Оце розмежування є ключовим для того, щоб перевести закупівлі ОВТ на законодавчо врегульовані, прозорі та конкурентні процедури відбору виконавців із використанням системи електронних публічних закупівель Prozorro. 

Автор: Артур Переверзєв, координатор реформи оборонних закупівель у Проектному офісі реформ МОУ.