Реформа військової медицини: реорганізація управлінської ланки, системи підготовки кадрів, медичного постачання

В Україні стартувала медична реформа за законом, що започаткує зміни в цивільному секторі. Військова медицина хоч і набула унікального досвіду за час АТО, теж потребує продовження динамічної трансформації. Яких змін слід очікувати в системі медичного забезпечення під час реформування ЗС України, кореспондентові газети «Народна армія» розповіла керівник медичного напрямку Проектного офісу реформ при Міністерстві оборони України Мар’яна Безугла.

— Що в нинішній системі військової медицини підлягає негайному реформуванню?

— Найцінніший і найскладніший щодо управління, особливо під час реформування, ресурс — кадровий. Щоб поліпшити систему, потрібні нові люди, які визначать нові правила. Передусім подальших реформ потребують сегменти, перевантажені бюрократією, — медичне постачання, облік пацієнтів тощо.

Скажімо, бійцю, який зазнав поранення в районі АТО, мають надати допомогу на різних рівнях: одразу після поранення, під час евакуації; у лікувальній установі, наближеній до лінії фронту; у шпиталі безпечної зони. З кожного етапу на наступний має надходити інформація про поранення та надану допомогу. Водночас важливо, щоб час, потрібний для стабілізації стану пацієнта, не витрачали на заповнення зайвих паперів.

Саме для оптимізації документального супроводу надання медичної допомоги за участі волонтерів (за що їм щира подяка) у Збройних Силах України запроваджують систему електронних записів.

Уже підписано наказ Міністерства оборони України «Про приймання елементів програмного забезпечення, телекомунікаційного, серверного обладнання, автоматизованих робочих місць та документації комплексу “е-Здоров’я”» до кінця березня 2018 року. Розробниками наказу були Головне військово-медичне управління спільно з медичним напрямом Проектного офісу реформ при Міністерстві оборони України. Також системний розвиток цього напрямку відповідно до принципів і стандартів НАТО став можливим завдяки фаховій підтримці партнерів зі США.

Поліпшення з усуненням корупційних та репутаційних ризиків потребує система медичного постачання. Вона має стати прозорою, оперативною, зрозумілою щодо здійснення обліку та контролю.

Система освіти й підготовки у військовій медицині постійно привертає увагу громадськості. Її зміни потребують тривалого послідовного опрацювання. Тут не варто сподіватися на миттєві ефекти, однак це критично важливо для розвитку якісної медичної допомоги, зокрема для зменшення летальності внаслідок поранень.

Осередком реформи цього напрямку є новостворений 205-й Навчальний центр тактичної медицини, команда якого продемонструвала здатність до так званого реформування знизу.

— Якою, на вашу думку, має бути українська військова медицина завтрашнього дня?

— Подальший поступ передбачає не лише кадрові зміни, а й зміну філософії управління. Щоб ефективно просувати реформи потужностями всієї військової системи, було здійснено реорганізацію управління військовою медициною — створено об’єднане «медичне командування».

Це означає розформування двох попередніх органів управління, що існували паралельно з утрудненим розподілом повноважень та обов’язків. Натомість створили нове Головне військово-медичне управління, добирали в яке доволі жорстко, а функції та обов’язки виписали максимально детально.

Основна мета створення нової структури — налагодження ефективної системи медичного забезпечення відповідно до потреб Збройних Сил України й стандартів НАТО.

Головне військово-медичне управління підпорядковується Міністрові оборони України. З питань планування, застосування, управління силами й засобами медичної служби Збройних Сил та їхньої підготовки Головне управління підпорядковується начальникові Генерального штабу — Головнокомандувачу Збройних Сил України. Це означає не подвійне підпорядкування, а розподіл обов’язків з урахуванням особливостей функціонування Збройних Сил (Міністр забезпечує політичну складову керівництва, а за безпосереднє застосування відповідальний начальник Генерального штабу).

Військова медицина має працювати для військ як у пунктах постійної дислокації, так і в районі бойових дій. Наша мета — створити систему, в якій обидва аспекти буде реалізовано на 100%.

— Скільки часу потрібно, щоб повністю оновити вітчизняну військову медицину?

— Попри те що більшість стратегічних програм передбачають конкретні терміни, не можна орієнтуватися на дату. Ми вважаємо, що мети досягнуто, коли на певному етапі пройдено стадії від планування до реалізації й подальшого функціонування. Звітуємо лише про результати.

Що ж до затрат, то перерозподіл наявних ресурсів, навпаки, вивільнить кошти й збільшить економічну ефективність. Іноді треба ліквідувати старе, аби створити майданчик для побудови нового. Цей процес болісний для фахівців з ортодоксальним мисленням. Іноді він може бути болісним і для «споживачів»: результати не з’являються блискавично.

Під час розробки напрямків реформування вітчизняної військової медицини намагаємося максимально використовувати закордонний досвід.

У нас, звісно, є чималий власний доробок, який ми хочемо збагатити всім тим найкращим, що є в наших західних партнерів. Теперішні рівні якості медичних служб збройних сил США, Канади, Великої Британії, Німеччини тощо також досягнуто поетапно. Як в Україні АТО стало поштовхом до креативних змін, так і досвід закордонних партнерів свідчить, що саме бойові дії змушують системи до пошуку кращих шляхів. Створюючи нові принципи й програми підготовки, ми спираємось як на власний доробок, так і на досвід США та Канади.

— Чи буде поєднано реформування цивільного та військового секторів?

— Країна — соціально-економічний організм, у якому функціонування одного «органа» залежить від роботи іншого. Військова медицина не може лишатись осторонь змін системи охорони здоров’я, тож нині формується єдиний медичний простір сил оборони та цивільного сектору.

Для цього створено Координаційний центр при Кабінеті Міністрів України. Він об’єднав медичні служби силових структур і представників МОЗ у міжвідомчих експертних комісіях в шістьох напрямках. Завдання — створити єдиний медичний простір, де у військовій та цивільній медицині «розмовляють однією мовою», застосовують уніфіковані стандарти лікування й забезпечення, оперативно співпрацюють.

Міжвідомча координація вже протягом 2018 року має запровадити нові норми й медичні стандарти, змінити ті накази, котрі залишались незмінними ще з радянських часів тощо.

— Дякую за розмову!

Спілкувався Андрій ЯЦИК, «Народна армія»